Інтрига участі України у багатосторонньому форматі співробітництва Китаю з країнами Центральної та Східної Європи «16+1» - будучи працьовитими, станемо цілеспрямованими, з метою опинитися серед бажаних

15.02.2017
0 коментарів

Запропонований Пекіном багатосторонній формат «16+1» поступово стає базовим механізмом співробітництва між Китаєм і країнами Центральної та Східної Європи. Порівняно з глобальною ініціативою «Один пояс, один шлях», сьогодні для країн-учасниць формат «16+1» швидко набуває конкретних рис і все більше наповнюється реальними справами. Разом с тим, хоча Пекін визнає потенціал України і вітає наміри долучитися до співпраці, наша держава досі залишається поза межами цього формату.

Безумовно, маємо цьому об’єктивні пояснення, але мусимо визнати і наявність багатьох суб’єктивних суто українських чинників. На відміну від минулих років, наразі для включення у формат «16+1» Україні доведеться діяти у більш невизначених обставинах і з додатковими внутрішніми і зовнішніми ускладненнями. Водночас, для приєднання нашої країни до формату «16+1» деякі фактори складаються у сприятливу комбінацію. Чи повною мірою українська влада розуміє слушність цього моменту на тлі світових тенденцій - покажуть здобутки 2017 року.

Діючі фактори і нове прочитання нюансів

Економічно-політичний розвиток Китаю, зміна трендів в зовнішній політиці США, деструктивні процеси всередині ЄС, позиціонування Росією себе як центру впливу на оточуючому її просторі створюють мало прогнозований характер розвитку світової конфігурації. Водночас незмінним діючим фактором залишиться намагання трьох основних політичних гравців активно впливати на політичні і економічні процеси країн європейського континенту.

Вага Китаю у світі загалом та у взаєминах з Європою посилюватиметься, зростатиме і вплив Китаю на країни ЦСЄ. Відповідно Піднебесна і надалі наполегливо розвиватиме формат «16+1» для поглиблення своєї політичної та економічної присутності в ЦСЄ. З огляду на результати Ризького форуму (листопад 2016 р.), більшість зовнішньополітичних стратегій держав ЦСЄ також спрямована на посилення економічної співпраці та торгівлі з КНР.

Взаємовигідний зустрічний рух КНР і країн ЦСЄ обумовлений усвідомленням наявних ознак «напіврозпаду» у ядрі ЄС і пошуком нових надійних трансконтинентальних проектів, які б, навіть за несприятливих геоекономичних умов, сприяли економічному розвитку і зв’язкам між партнерськими країнами. В цьому контексті формат «16+1» в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях» розглядається Китаєм і країнами ЦСЄ як перспективний і реально вигідний всім учасникам.

Останніми місяцями в існуючому контексті з’являються цікаві нюанси. Нагадаємо, раніше експерти старої Європи висловлювали підозри, що китайський формат «16+1» спрямований на розшарування країн Європи, згодом, після висловлювань Трампа, претензії щодо намагання розколоти «єдиний європейський простір» були повернуті до США. (Дивно, що при цьому тінь присутності ще одного активно-деструктивного гравця - Росії -  залишається майже непоміченою). Аж ось днями з вуст канцлера Німеччини А.Меркель країни ЦСЄ почули пропозицію нової-старої стратегії для ЄС: «Європа двох швидкостей». Державам ЦСЄ до цього сигналу необхідно поставитись дуже уважно.

Тобто, у перспективі ЄС може складатись з умовного центру (припустимо, країн-засновниць ЄС) і периферії (решта країн Європи). У такої моделі від початку розширення ЄС було багато критиків саме серед держав ЦСЄ. І тоді, і зараз є очевидним, що ця конструкція може спровокувати певне відчуження поміж членами альянсу. Сьогодні деякі експерти навіть висловлюють припущення, що тепер Німеччина такім чином може спробувати вирішити одразу дві проблеми: позбутись країн, що стали баластом для ЄС, у формі «малої ЄС», і сформувати бажаний «санітарний кордон» для захисту старої Європи.

Добра новина є в тому, що нинішні європейські тенденції можуть розширити країнам ЦСЄ повноваження на самостійні рішення у зовнішньоекономічній діяльності. Необхідність розраховувати в першу чергу на себе спонукатиме ці країни до активного пошуку додаткових форм взаємодії і партнерства, сфер економічної діяльності, джерел інвестування і ринків збуту. Отже, у світлі означених процесів формат «16+1» в рамках реалізації китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» набуває ще більшої ваги саме для країн ЦСЄ і України. Тривала перспектива і багатовимірність можливостей для всіх учасників формату очевидна.

Партнерство заради миру

«Ми повинні і далі розширювати сферу наших взаємних інтересів», - зазначив прем'єр Держради КНР Лі Кецян під час візиту до Риги у листопаді 2016 р. «За п’ять років, наголосив Лі Кецян, накопичено чимало цінного досвіду, який варто підсумувати і твердо дотримуватися тривалий час». Разом з тим, Пекін мусить помічати і враховувати високу політичну нестабільність у світі, послаблення ЄС, Brexit, кризу з мігрантами, зростання загрози тероризму. Всі ці ризики, а також посилення напруги у китайсько-американських відносинах, можуть вплинути на реалізацію китайських планів у регіоні.

Фахівці зазначають, формат «16+1» стикається з певними проблемами, які обумовлені неоднорідністю економік країн регіону, уповільненням темпів економічного зростання низки країн регіону, нормативно-юридичними труднощами, різноманітністю економічних потреб сторін, посиленням протекціонізму у торгівлі, проблемами з координуванням, підвищенням економічної конкуренції на регіональному та глобальному рівнях.

До того ж даються взнаки певна неготовність окремих країн ЦСЄ до посилення співпраці з Китаєм і те, що країни – учасниці не розробили проекту, який би охоплював всі країни ЦСЄ. Слід визнати і те, що за п’ять років Європа не стала для Китаю зрозумілішою. Західним країнам також не зрозуміла китайська модель комунікації, яка полягає у визначенні спочатку основного напрямку, а тільки потім його поступову деталізацію. Всі ці спостереження є також корисним досвідом, набутим в процесі роботи у форматі «16+1».

Проте, головним є спільне бажання долати труднощі, яке підтвердилось виробленим на Ризькому саміті планом дій. Країни – учасниці домовились розширювати масштаби двосторонньої торгівлі, прискорювати розвиток транспортно-комунікаційної взаємопов'язаності, поглиблювати розгортання співпраці з виробничими потужностями, оновлювати моделі фінансового співробітництва і активніше розкривати потенціал співпраці в галузі туризму.

Країни ЦСЄ вже встигли оцінити серйозність і послідовність Китаю як партнера по формату«16+1», особливо в умовах, що наразі складаються. Якщо не станеться передбачуваного відновлення світової економіки, східний напрям для Європи стане ще актуальнішим. Китайські інвестиційні «милиці», як вже було раніше, врятують ще не одну економіку. А Піднебесна ще наполегливіше торуватиме коридори до ЄС.

Обопільна зацікавленість надалі залежатиме від наповнення формату конкретними проектами і готовністю всіх учасників враховувати специфіку й потреби кожної країни. Подальша успішність формату«16+1» залежатиме від рівня координації всередині регіону та рівня підключення транзитних країн, які розташовані між ЄС та КНР (в тому числі і України).

КНР як досвідчений гравець вміє пристосовуватись до нових обставин і неодноразово демонструвала неабияку гнучкість і готовність до компромісів. Але є обставини, які змушуватимуть Китай надалі діяти на упередження і оперативніше. Історія із славнозвісним проектом глибоководного порту в Анаклія на грузинському узбережжі Чорного моря продемонструвала, як і хто при бажанні може закоркувати китайську глобальну ініціативу.

Порт, за який більше року боролися китайські корпорації, який мав стати логічним елементом китайського Шовкового шляху, за результатами тендеру несподівано дістався Anaklia Development Consortium – спільному підприємству грузинського TBC Holding і американської Conti Group. Дістався американцям, які не мають ніякого відношення до китайської ініціативи і взагалі мало зацікавлені у її реалізації. Численні китайські інвестиції у розвиток інфраструктури залізничних перевезень в країнах Середньої Азії та Ірані будуть використані для забезпечення роботи американського порту.

Деякі аналітики вважають рішення Грузії тонкою грою на підтримання балансу, маючи на увазі розташування порту поряд з російською військово-морською базою. Хоча, для більшості фахівців очевидно, що лише Китай зможе подолати всі фінансові, транспортні та політичні ризики, що виникають при здійсненні такого масштабного проекту в зоні життєво важливих інтересів Росії.

Прогнозованими наслідками цієї історії для партнерів Піднебесної в розбудові «Одного поясу, одного шляху» та у форматі «16+1» з боку Китаю будуть підвищена вибірковість і прагматичніший підхід до інвестування, орієнтація на країни, які дієво розвивають, поглиблюють двосторонні відносини і здатні приймати самостійні рішення. Враховуючи надалі політику стримування США, Китай намагатиметься понад сутичками прямувати до своєї мети.

Своїм партнерам КНР пропонує будувати відносини на принципах відкритості, взаємоповаги і взаємовигоди. Для економічного співробітництва між КНР та країнами ЦСЄ Китай заснував нову платформу - холдингову компанію Sino-CEEF. В рамках діяльності компанії Пекін також створює фонд Sino-CEE, головним завданням якого буде вкладення коштів у інфраструктурне співробітництво, високотехнологічні виробництва та індустрію масового споживання. Інтерес до інвестування в новий фонд вже виявили ряд держав Центральної і Східної Європи, а також окремі компанії і фінансові організації.

Україні варто взяти до уваги, що формат «16+1» є складовою частиною і вигідним доповненням до багатовимірної співпраці Китаю та Європи і не виключає участі третіх сторін.

Вивільнення потенціалу

Навіть якщо Україну не запросили до ЄС і ми наразі небажані в НАТО, Українська держава отримала сприятливий проміжок часу, коли може певною мірою вільно розвивати зовнішньоекономічні відносини. В цьому сенсі з погляду торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва формат «16+1» є дуже перспективним та має бути особливо пріоритетним для України. Незважаючи на давній і послідовний інтерес з боку Китаю, після Революції гідності відносини з Пекіном були поставлені Києвом на паузу. Китай також має особливості, які Україна має враховувати. КНР може зближуватися з Україною тільки на безпечну для себе відстань, щоб завжди зберігати баланс відносин в світі в цілому.

Китай неодноразово висловлював своє сприйняття України як «важливої країни в Європі» та запрошував приєднатись до нового Шовкового шляху. Більшість експертів вважає, нам варто приєднатися до китайської ініціативи в якості європейської країни, асоційованої з Європейським Союзом. Приєднання України до формату «16+1» та перетворення його на «17+1» активізує відносини як з країнами ЦСЄ, так і з Китаєм.

Україна має багато спільного з країнами ЦСЄ, а після підписання Угоди про асоціацію з ЄС має всі підстави посилювати свою взаємодію з цими країнами, використовуючи наявні формати і пропонувати необхідні нові. Що б не стати легкою здобиччю потужної світової конкуренції, Києву також потрібно вивчати наявний досвід країн ЦСЄ і спільно напрацьовувати надійні запобіжники.

Наша країна може стати важливим місцем для просування китайських продуктів і брендів, отримання доступу до нових ринків і придбання стратегічних активів. Широке коло заходів щодо активізації взаємодії сторін створює додаткові можливості для України в питаннях реалізації інфраструктурних проектів, транспортного сполучення, модернізації підприємств, фінансових розрахунків, торгівлі. В той же час Україні важливо показати Китаю власну зовнішньополітичну концепцію, яка не повинна повністю залежати від США та ЄС, в іншому випадку це буде сприйматися Китаєм як «втрата обличчя».

Експерти радять Україні і КНР швидше розпочати роботу з опрацювання середньострокових і довгострокових планів співпраці між країнами методом виробничої кооперації та шляхом створення індустріальних парків і зон технологічного розвитку за участі китайського капіталу. Завдяки спільному виробництву високотехнологічної продукції з Китаєм Україна зможе забезпечити собі гідне місце на світових ринках.

З огляду на заплановане в 2017 році Третє засідання українсько-китайської Міжурядової комісії зі співробітництва та майбутньої офіційної зустрічі на найвищому рівні, шляхи приєднання України до формату «16+1» мають бути заздалегідь підготовлені. З метою підвищення координації на напрямі розвитку відносин з Китаєм, фахівці пропонують створити консультативно-дорадчий орган при Президентові або Прем’єр-міністрові України і з допомогою визнаних експертів розробити стратегію подальшого розвитку відносин між Україною та Китаєм.

Необхідно також визначити перелік пріоритетних двосторонніх проектів та забезпечити їх підтримку (в першу чергу політичну та інформаційну), удосконалити на рівні органів державної влади механізми моніторингу, контролю за виконанням українсько-китайських домовленостей. Забезпечити прозорі, спрощені умови доступу китайських інвесторів на український ринок за наявності пропозиції про пільгове кредитування масштабних інфраструктурних проектів. Україна занадто довго лише прагнула, нині настав слушний час для дій.

Помножені в форматі «16+1» потенціали Китаю, країн ЦСЄ і України згодом можуть серйозно вплинути на геополітичний ландшафт і привести до створення цілої низки альтернативних економічних об’єднань і можливостей. Тому, будучи працьовитими, станемо цілеспрямованими і надійними, з метою опинитися серед бажаних і запрошених.

Центр сучвсного Китаю "ТЯНЬСЯ ЛІНК"