Аналітика

  • Суть конфлікту полягає у незбалансованості двосторонніх економічних відносин між КНР та США у сфері інвестицій, торгівлі товарами, послугами, а особливо передовими технологічними продуктами;
  • Першопричиною торговельного протистояння є прагнення США залишитися єдиною супердержавою та перешкодити Китаю досягти економічного паритету, сповільнити розвиток сучасних технологій у КНР;
  • Китай демонструє незацікавленість у загостренні торговельної війни та готовність до компромісу. За твердженням китайської сторони, торговельний дефіцит є результатом дисбалансів у американській економіці та глобальних мереж доданої вартості (ГМДВ);
  • За політикою торговельних обмежень з боку США криється спроба реалізувати «від’єднання» Китаю від ГМДВ, замкнених на Сполучені Штати, та домогтися більшої відкритості китайської економіки;
  • Ймовірність подальшого поглиблення торговельного протистояння між США та КНР залишається високою, американська позиція наразі є сильнішою за китайську у зв’язку з можливостями впливати на міжнародні фінансові відносини монетарними інструментами Федеральної резервної системи;
  • Перебіг торговельного конфлікту між світовими лідерами демонструє слабкість існуючого міжнародного інституту регулювання торгівлі – СОТ – та ставить на порядок денний питання про його реформування;
  • Активне використання Китаєм золотовалютних резервів для покриття втрат від торговельної війни або для несиметричної відповіді Сполученим Штатам призведе до зміцнення юаня відносно інших валют. Дорожчий юань послаблюватиме експорт, спрощуватиме імпорт, зменшуватиме торговий профіцит та уповільнюватиме економічну динаміку КНР. Іншим несприятливим фактором для країни в разі розпродажу ЗВР стане відтік інвестиційних ресурсів з країни;
  • Альтернативним механізмом компенсації втрат від торговельної війни для Китаю може стати плавна контрольована девальвація юаня, що містить потенціал впливу на обмінні курси інших валют, в тому числі і гривні;
  • Для вирівнювання двосторонніх відносин та спрощення доступу на китайські ринки Україні необхідно підтримувати ініціативи із реформування СОТ, націлені на розширення повноважень організації щодо контролю за субсидуванням виробництва продукції державними підприємствами, транскордонними інвестиціями, спрямованими на недоброчесне злиття і поглинання, посилення санкційних механізмів на основі СОТ за порушення домовленостей про умови торгівлі.

Запровадження взаємних торговельних обмежень між США ТА Китаєм

 

«Торговельна війна» між США та КНР наближається до кульмінації. Її учасники мають найбільші двосторонні інвестиційні і торговельні відносини в світі, що характеризуються значними дисбалансами, та конкурують за глобальне економічне, технологічне та політичне лідерство.

Ініціатива ревізії двосторонніх стосунків між країнами належить адміністрації Трампа. Ще під час передвиборчої кампанії він звинувачував Китай в «маніпулюванні своєю валютою», «нечесних перевагах над США» та обіцяв введення мита на весь китайський імпорт. Його ідеї підтримувала група американських політиків, частина яких отримала посади в адміністрації США:

- Ларі Кудлов, Голова Національної економічної ради Білого дому, доводить, що Китай здійснює крадіжки американської інтелектуальної власності;

- Вілбур Росс, Міністр торгівлі США, який говорить про необхідність корекції економічної поведінки КНР;

- Кевін Хасет, Голова Ради економічних консультантів Білого дому, який вважає, що Китай порушує багато правил СОТ;

- Роберт Лайтхайзер, який очолює Офіс торговельного представника США та просуває необхідність відкриття китайських ринків для американських компаній і товарів;

- Пітер Наварро, Голова Офісу торговельної та промислової політики Білого дому, який вбачає в КНР стратегічного суперника США і наполягає на активних діях проти неї.

У лютому-березні 2018 р. Офіс торговельного представника США започаткував практику селективної тарифікації продукції секторів, в яких американські фірми втратили свої конкурентні переваги проти більшості торговельних партнерів. У відповідь на симетричні дії торговельних партнерів та скарги до СОТ американці затягували переговори та ускладнили ефективний арбітраж через механізми СОТ. З кінця весни – початку літа 2018 дії Д. Трампа та його команди сконцентрувалися на протистоянні з КНР та проходили в 3 раунди.

 

Табл. 1. Двосторонні економічні відносини між США та КНР

 

Торгівля у 2017 році

Прямі іноземні інвестиції

товарами

послугами

за 2017 рік

за весь період

з КНР до США, млрд. дол.

505

18

30

140

з США до КНР, млрд. дол.

130

56

14

257

баланс*, млрд. дол.

+375

-38

+16

-117

* знак «+» показує, що результат на користь КНР, знак « - » – на користь США

 

В підсумку на 1 січня 2019 року з боку США тарифами обкладено біля 250 млрд. дол. китайського імпорту; з боку КНР підвищено тарифи на 110 млрд. дол. американського імпорту. Зберігається достатньо значна імовірність того, що за рішенням Д. Трампа ще 267 млрд. дол. китайського імпорту буде додатково обкладено митами (ймовірний 4й раунд).

Найбільшим подразником для США у торговельних відносинах з Китаєм тривалий час є великий дефіцит торгівлі передовими технологічними продуктами. За підсумками І півріччя 2018 року він сягнув 64 млрд. дол. Найбільший внесок у дефіцит створює продукція інформаційно-комунікаційного сектору, якої з Китаю було імпортовано на 73 млрд. дол. (експортовано всього на 2 млрд. дол.). США продають до Китаю власної аерокосмічної продукції майже на 7 млрд. дол., проте це суттєво не знижує дисбалансу.

Оголошуючи радикальні пакети антикитайських заходів, представники Адміністрації апелювали до неоднозначної політики КНР, пов'язаної з примусовою передачею технологій, інтелектуальної власності та інновацій Китаю.

Засуджувані з боку США дії китайців стосувалися (доповідь Офісу торговельного представника США від 22.03.2018):

- примусу до створення спільних підприємств у обмін на доступ до ринку;

- дискримінаційної практики ліцензійних обмежень;

- координації і підтримки цільового придбання американських хай-тек компаній;

- здійснення кібер-втручань в комерційні комп'ютерні мережі США.

Введені США в рамках раундів 1 та 2 тарифи носили в основному технологічну спрямованість, охопивши проміжну виробничу продукцію (53 %) та інвестиційні товари (42 %). Вони завдаватимуть шкоди американським виробникам, підвищуючи вартість їх продукції порівняно з міжнародними конкурентами. Мита, введені в рамках 3 і гіпотетичного 4 раундів, завдають більше шкоди американським домогосподарствам, оскільки спрямовані проти споживчих товарів та вестимуть до підвищення їх цін. Також американські платники податків додатково сплатять 12 млрд. дол. у вигляді допомоги своїм фермерам, що постраждали від зустрічних китайських тарифів.

Китайська влада обкладатиме митами американські автомобілі, проміжні та інвестиційні товари, перемістивши більшу частину тарифного тягаря, створеного з її боку, на свої компанії. Її підхід відзначається селективністю: ставки на інвестиційні товари є нижчими, ніж на проміжні товари, що свідчить про зацікавленість Китаю в збереженні можливості модернізувати економіку в тому числі і за рахунок імпортованих з США основних фондів.

 

КИТАЙСЬКА ПОЗИЦІЯ ЩОДО ТОРГОВЕЛЬНОЇ ВІЙНИ

 

Поширивши тарифи в рамках раундів 1 та 2 на більшу частину імпорту із США, Китай вичерпав можливості дзеркального реагування на американські недружні дії та перейшов до пошуку компромісу. Після 3 раунду з його сторони було ініційовано переговори і, за неофіційними даними, китайці пропонують США знизити тарифи, наростити протягом 6 років імпорт американських товарів на 1 трлн. дол. та ліквідувати торговельний дефіцит між країнами.

Китайська сторона стверджує, що торгівля та співробітництво між країнами – це win-win відносини. Китай пропонує ринок для американського товарів та послуг (туризм, транспорт, роялті за інтелектуальну власність). Вигоди виникають внаслідок спеціалізації двох країн, оскільки компанії США розташовані посередині та в кінці ГМДВ, а КНР – посередині та на початку. Економічна кооперація між країнами забезпечує до 2,6 млн. робочих місць в США.

Дисбаланс двосторонньої торгівлі товарами не є репрезентативним індикатором стану двосторонніх відносин. До нього слід додавати обсяг торгівлі послугами та внутрішню торгівлю в Китаї філій американських корпорацій та їх дочірніх компаній, обсяг якої доходить до 480 млрд. дол., проти 25 млрд. виручки китайських нерезидентів на американських ринках. Торговий дефіцит утворюється внаслідок низького рівня заощаджень в США на фоні високого споживання, а також високого попиту на товари з доданою вартістю, на виробництві яких спеціалізується Китай.

Китай наполягає на неприпустимості звинувачень в примусовому трансфері технологій на його адресу. Іноземні підприємства добровільно переміщували виробничі потужності в КНР, щоб отримати доступ до динамічних ринків, зекономити на витратах, скористатися віддачею від масштабу, продовжити термін прибутковості старих технологій. Їх поведінка базувалася на бізнес-інтересах і обмежувалася умовами контрактів, а не політикою уряду КНР. Трансфер застарілих і стандартизованих технологій в країни, що розвиваються, є світовою практикою. Китай не краде передові технології, він сам здатний їх створювати і розвивати. Китайський уряд активно сприяє цьому через політику інноваційного розвитку, осучаснення патентного законодавства, адміністративного захисту від правопорушень, створення спеціалізованих судів з інтелектуальної власності, боротьбою з підробками. Субсидії, що надаються китайським компаніям, відповідають критерію транспарентності СОТ.

Ідеї «чесної торгівлі» Трампа і взаємного «відкриття» ринків ігнорують об’єктивні розбіжності в рівні розвитку країн, їх ресурсозабезпеченості, промисловій структурі та саме право країн на розвиток. Приєднання КНР до СОТ, всупереч думці американців, поєднало міжнародний капітал і технології з дешевою робочою силою та земельними ресурсами, створивши величезні виробничі потужності, які сприяли розвитку глобальних мереж постачання та створення доданої вартості, а відтак світовому економічному зростанню.

Китайська позиція по реформуванню СОТ полягає в захисті існуючих преференцій, які надає статус «країни, що розвивається», збереження свободи їх внутрішньої економічної політики, недопущення дискримінації та диктату розвинутих країн.

У міжнародному порядку денному Китай наполягатиме на принципі «поважного ставлення» до моделей розвитку інших країн. Це, поміж іншим, означатиме неперешкоджання закордонним інвестиціям китайських компаній з міркувань безпеки, захисту від конкуренції, державної форми власності підприємств, незастосування інструментів технологічного контролю до експорту та трансферу технологій.

Загалом дії США сприймаються в КНР як шантаж та намір зашкодити національному відродженню, оголошеному Сі Цзіньпіном довгостроковою політикою країни до 2049 року. Найбільших втрат зазнає ключова ініціатива на цьому напрямку – програма «Зроблено в Китаї 2025» – метою якої є перетворити країну на високотехнологічного виробника, який домінує у передових галузях промисловості: робототехніці, передових інформаційних технологіях, авіації та електричних транспортних засобах.

 

АМЕРИКАНСЬКА «ПОЛІТИКА ВІД’ЄДНАННЯ» ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

 

Від осені 2018 року в адміністрації президента США щодо стосунків з Китаєм формується концепція «політики від’єднання» (decoupling policy). Її мета – знизити рівень економічних зв’язків з КНР у ключових секторах, керуючись критеріями національних інтересів та національної безпеки.

Переосмисливши роль Китаю в ГМДВ, яка еволюціонувала від «світового цеху» до світового високотехнологічного виробника кінцевої продукції, американці дійшли висновку, що підйом КНР відбувався за рахунок західних економік. Проникнення китайських товарів на ринки розвинутих країн були забезпечені процедурами СОТ. Лобістами членства Китаю були великі транснаціональні корпорації (ТНК), які розраховували на високі прибутки від користування його дешевою робочою силою та ємкими товарними ринками. Отримавши спрощений доступ до західних ринків за правилами СОТ, КНР навзаєм не створила західним компаніям рівних умов на своїх ринках. Із зростанням доходів населення не відбулася і очікувана американцями «демократизація» (вестернізація) політичного устрою КНР.

Тому торговельні відносини, побудовані на механізмах СОТ, стануть об’єктом перегляду в рамках «політики від’єднання». Політика поширюватиметься на американські компанії, діяльність яких на китайському ринку стане обмежуватися тарифами або іншими інструментами допоки вони не перенесуть свої виробничі лінії поза межі КНР.

Тактичними цілями адміністрації Трампа в межах обраної стратегії слід вважати:

1) усунення Китаю з ГМДВ, яка утворює значну частину американського високотехнологічного імпорту;

2) підрив довіри ТНК до Китаю як місця розміщення виробничих потужностей та інвестицій.

Досягнення цих цілей має забезпечуватися не тільки ускладненням умов торгівлі, а й запровадженням санкцій проти вразливих активів супротивника (ZTE, Huawei).

 «Політика від’єднання» уже приносить результати: за даними Американської торговельної палати в Китаї 30 % американських компаній планує перемістити свої ланцюги постачання поза його межі. Суттєво переглянути або скасувати свої інвестиційні рішення має намір 31 % американських компаній, пріоритетними альтернативами для них при цьому стануть країни Південно-Східної Азії (споживчі продукти, телекомунікаційне обладнання, автомобільна та хімічна промисловість) та Індійського субконтиненту (аерокосмічна промисловість). 10 % компаній готові перемістити свої виробничі потужності будь-куди (роздрібна торгівля і постачання). Побічним ефектом «від’єднання» є те, що 31 % опитаних американських компаній шукають можливості перемістити виробничі потужності поза межі самих Сполучених Штатів.

Інтернаціональні компанії з комп’ютерної електроніки, напівпровідників, чипів та енергобатарей заявили про наміри перевести свої виробничі потужності із Китаю і США на Тайвань. Постраждають японська і європейська автопромисловість, чиї потужності розміщено в США. Негативних наслідків від курсової волатильності очікують компанії сектору рітейлу. У виграші опиняться транспортні та логістичні компанії Південно-Східної Азії, оскільки мережі постачання ускладняться і попит на їх послуги зростатиме.

«Політику від’єднання» слід оцінювати як песимістичний сценарій торговельної війни, що отримає розвиток, якщо сторони не зуміють домовитись. Вона містить негативний потенціал для Сполучених Штатів, оскільки послаблюватиме економічні зв’язки із союзними країнами регіону (Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур), які пов’язані з Китаєм значно міцнішими економічними ланцюгами. Тиснучи на союзників, Вашингтон прямо ставить їх перед необхідністю небажаного вибору.

На переговорах про «торговельний мир» Сполучені Штати будуть просувати спрощення доступу на китайський внутрішній ринок для американських компаній, спеціальні «правила гри» для Китаю у всіх сферах міжнародних відносин. Вони пропонуватимуть йому пристати на американо-європейські ініціативи із реформ СОТ, спрямовані на розширення повноважень цієї організації із експертизи та контролю неекономічних інструментів підтримки міжнародної торгівлі: державних субсидій, прав на інтелектуальну власність, інвестицій державних підприємств, передачі технологій та кібер-безпеки. Україна зацікавлена у просуванні тих ініціатив, що направлені на обмеження практик прихованої підтримки національних виробників і підважують наші конкурентні переваги в сільському господарстві та металургійній промисловості.

 

Вплив конфлікту на обмінний курс китайської національної валюти

 

З боку Китаю вірогідними вважаються дії, спрямовані проти стабільності американської фінансової системи. Народний банк Китаю (НБК) має у золотовалютних резервах (ЗВР) близько 3,1 трильйона доларів США, які він може спрямувати на підтримку вартості юаня. Із них близько 1,2 – 1,3 трлн. утримуються в формі боргових цінних паперів (БЦП) американського казначейства.

Механічний розпродаж Китаєм американських БЦП може викликати короткостроковий шок пропозиції на американському фондовому ринку та підвищення процентних ставок. Проте Федеральна резервна система США має в своєму розпорядженні достатньо дієвих інструментів, щоб нейтралізувати створений КНР надлишок. Технічних можливостей зробити розпродаж американських казначейських облігацій одномоментним Китай не має: за оцінками, для цього знадобиться до півтора року.

Іншим механізмом компенсації втрат від американських санкцій є контрольована девальвація китайської валюти. Зростання економічної невизначеності довкола Китаю уже посилило тиск на юань та призвело до його здешевлення відносно долара на 5,2 % за березень - червень 2018 року. Починаючи з серпня НБК запровадив фіксацію обмінного курсу з щоденним переглядом, щоб поставити під контроль повзучу девальвацію юаня. Це фінансується за рахунок скорочення золотовалютних резервів країни (мінус 20 млрд. дол. за вересень 2018 р.) і означає, що за торговельну війну Трампа платить Китай. Він також посилить необхідність скринінгу відтоку капіталу з країни.

США, традиційно розглядаючи дії китайської сторони із здешевлення вартості національної валюти як елемент нечесної конкуренції на міжнародних ринках, навряд чи залишать девальвацію без відповіді і відреагують запровадженням нових тарифів або підвищенням ставок діючих. Проте передумови для подальшого повільного здешевлення китайської валюти зберігаються. За прогнозами аналітиків Deutsche Bank, курс юаня до долару знизиться до 7,4 протягом 2019 року. Запроваджена НБК практика регульованої девальвації створює спекулятивні очікування щодо послаблення курсу, додатково здійснюючи тиск на курс і ЗВР.

Раптова стрімка девальвація юаню, зберігаючи китайські ЗВР, завдасть Китаю шкоди іншого типу: вона послабить позиції торговельних партнерів КНР по всьому світу та створить тиск на обмінний курс їх національних валют. Ті з партнерів, які не мають значних ЗВР, до яких належить і Україна, вимушені будуть піти на здешевлення своїх валют, чим викликають курсові девальваційні війни, які негативно позначаться на світовій торгівлі і ВВП. Китай, чия економіка є важливою складовою глобальної, зазнає суттєвого уповільнення економічної динаміки. Імідж країни – світового лідера буде підірвано, а стратегію приведення юаню до рівня валюти світового класу зруйновано.

 

ВИСНОВКИ. НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

 

Попри домовленість про мораторій на подальше підвищення та введення нових тарифів, досягнуту 1 грудня в Буенос-Айресі, сторони продовжують займати діаметрально протилежні позиції. Сполучені Штати зацікавлені у звуженні можливостей для подальшого економічного зростання Китаю в рамках існуючої моделі. Вони посилюватимуть тиск на країну, провокуючи до конфронтації, з метою введення проти неї жорстких економічних обмежень. Китай, потребуючи часу на перебудову моделі зростання, намагатиметься відстрочити конфлікт, згладити протиріччя та знайти альтернативи американським ринкам збуту.

Китай на сьогодні посідає третє місце за розміром двосторонньої торгівлі з нашою країною (у 2018 р. 8,7 млрд. дол. оціночно), в той час як США залишаються стратегічним партнером номер один у сфері безпеки. Конфронтація між цими осьовими гравцями ставить Україну перед небажаною необхідністю вибору поміж ними.

Зважаючи на ситуацію, Україна може домогтися збільшення експорту сільськогосподарської та проміжної продукції до Китаю. Захищаючи тарифами аграрний сектор, Китай реалізує політику самозабезпечення продовольством. В основному вона концентрується довкола рису, пшениці та кукурудзи, а вирощування сої, квасолі та інших культур відбувається за залишковим принципом через брак земельних та водних ресурсів, на що варто звертати увагу українських аграрних експортерів. Слід мати на увазі, що в рамках політики самозабезпечення сільськогосподарський сектор КНР суттєво субсидується (на 50 – 110 млрд. дол. щорічно), що веде до внутрішнього перевиробництва (особливо по зерну) та викривлення внутрішніх цін.

Ймовірна плавна девальвація юаня до долара поступово посилюватиме дефіцит двосторонньої торгівлі між Китаєм та Україною. Загальна невизначеність та втрата функціональності міжнародних інститутів, викликані діями США, призведуть до зростання міжнародних валютно-інвестиційних ризиків. Вони ускладнюватимуть залучення Україною прямих іноземних інвестицій з будь-яких напрямків. В умовах від’ємного сальдо фінансового рахунку Україна стикатиметься з підвищеними тиском на вітчизняні ЗВР та обмінний курс гривні до долара.

Інтереси України полягають у збереженні дієвості СОТ як неупередженого арбітра вирішення торговельних суперечок та розширення його функцій.

У той же час внаслідок загострення торговельної війни між КНР та США міжнародна практика багатостороннього регулювання торгівлі зазнає послаблення, перевага надаватиметься двостороннім угодам та регіональним торговельним союзам. Після сфери торгівлі зміни принципів міжнародних відносин відбудуться в інших галузях: інвестиційно-економічній, валютно-курсовій, політичній, а в перспективі і військовій. До американського скринінгу підозрілих китайських інвестицій доєднається ЄС та інші країни, і, перетворившись на рутинну практику, обмежить трансфер технологій та економічне зростання Китаю.

Уповільнення темпів зростання економіки КНР та розростання міжнародної дезорієнтації посилять ймовірність початку глобальної економічної кризи. Погіршення торговельних відносин між двома світовими лідерами створює ризики економічного характеру для України. Водночас, режим вільної торгівлі з ЄС і відсутність обмежень на торгівлю з США українськими товарами створюють передумови для розміщення на території України підприємств по випуску готової продукції із китайськими партнерами.

 

Центр сучасного Китаю "ТЯНЬСЯ ЛІНК"

 

 

 

...

(читати більше)

New videos
Про результати виборів на Тайвані